Тихо гойдалася ніч у чеканні,
Місяць затаєно мружився в даль:
Все ще приховане в подих стрічання,
Все ще заніжене тонко в вуаль.
Музика кликала якось звабливо,
Тіні горнулись у зоряний злет,
Тільки дерева зітхали примхливо,
Десь гомонів від душі очерет…
Блискавка гордо вела візерунки,
Грім намагався закашляти в ніч.
Все, що приховане зовом цілунку,
Диво-серпанком спадало із пліч…
12.07.2012
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 111Реєстрація: 31-07-2018
Достижение получено 22.04.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 04.09.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Думок на тему “Тихо гойдалася ніч у чеканні”
Не те, щоб я придирався до найменших дрібниць, але з перших двох стовпчиків можна зрозуміти, що у вірші описується місячна тиха ніч, особливо це зрозуміло з перших двох рядків “Тихо гойдалася ніч у чеканні, Місяць затаєно мружився в даль”, але в третьому стовпчику ми читаємо “Блискавка гордо вела візерунки, Грім намагався закашляти в ніч.”. Виходить певна невідповідність реальності, адже під час грози ніякої мови про повний місяць не може бути й мови.