Вбирається небо в притишені мрії,
Вщухають всі хвилі людського єства –
І кожен у миті, яку так леліяв,
Іде вже натхненно до свого Різдва.
Із подихом, знову вмиваючись рясно
У щирій молитві, зігрівшись теплом,
У погляд свічі заглядаючи ясно,
Мандруємо кожен на зустріч з Різдвом.
Збираючи в серці зернята любові,
Ми пишем історію дива нову,
Із блиском в очах й насолодою в слові
Всі дякуєм втішно Святому Різдву.
Ще мить – і в небесному чистому морі
Зоря заясниться, немов торжество,
«Христос народивсь!» – віщуватимуть зорі
Промовистим дзвоном душі про Різдво!
Всміхається небо, окрилене святом,
І казка навколо уже ожива –
І ось таїною заходить до хати
В земній благодаті нового Різдва!
