Загадково осінь заглядає зранку
У жіночу душу співом горобин.
Перший поцілунок ніжного світанку
Потаємні мрії кличе із глибин.
Кличе у надію з пахощами раю,
Кличе в таємницю першої роси.
А жіноча доля часто розмовляє
З променями щастя й вічної краси.
Дотик прохолоди підніма на крила –
І жіноче серце рветься навтіки.
Загадкова осінь знову прилетіла,
Щоб у вирій знялись птахами роки.