У вібруючі струни вивільнює ніжність пружини.

На храмину кохання обернена скромна каплиця:

Мармурова підлога, вівтар, інфернальна криниця.

Він обожненням вріс в несвідоме чужої дружини.

Мозаїчним портретом лягає римована смальта.

Синкопують чуття, триголосна малюється фуга:

Не коханець, не ворог і навіть не схожий на друга.

Він – стрибок у безодню, віраж з елементами сальто.

Розщепилась реальність умовно на дві половини.

У святилищі – гейша, в палаці – васал, королева. *

Ця залежність – труна! Втім, утроба труни металева:

Клавесинне осердя ховає крило домовини.

Неможливі бажання вгвинтилися в серце кілками,

Не згорнути в спіралі жагою розіпнуті струни.

Він цілунками зчитував з ніжних долонь її руни,

Контрапункт обертався ритмічними сутрами ками.

Одночасно не видно боки однієї медалі.

Журавля поки вабиш – з руки відлітає синиця.

Пробудитися треба, побачити – гра тільки сниться.

Сповідання зректися, щоб salto не стало mortale.

Марґо Ґейко

* Я, підданка своїх обов’язків, / я, васал свому Королю (Л. Костенко).

Автор публікації

Офлайн 5 років

Марґо Ґейко

57

Коментарі: 1Публікації: 17Реєстрація: 21-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 31.08.2018

Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій