Для голосування необхідно авторизуватись

Я в Осені запитую…

Я в Осені запитую:
“Чому така сумна?”
Волосся їй розчісую,
Золотаве, як вона.
Та Осінь все вслухалася:
Про що це знову я?
Вона аж здивувалася:
“І звідки ти взяла?”
У вічі мені вп’ялася,
Мене всю пройняла,
І довго все вдивлялася,
Неначе щось знайшла:
Кохання нерозділене, чи смуток і жагу;
Тернисту путь життєвую, чи вічную тугу?
Тоді вона все зважила:
Глибокий погляд мій.
Відразу ж зауважила:
“Твій шлях – це, ніби, мій!”

10. 10. 2011 року

4

Автор публікації

Офлайн 5 місяців

Olena Oklyuk

75
Коментарі: 0Публікації: 27Реєстрація: 12-04-2020

Бронзове перо

Достижение получено 15.04.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему “Я в Осені запитую…”