І літній сад, в вечірнім сяйві,
Молив натхненно, кожну мить,
Відкрити серце, водограю,
У музиці, симфонію полить.
Звеніли проміжками струни,
Мінливе небо, підбирало тон,
В саду духмяним візерунком,
Гуляли місяць й пані в унісон.
І розвівалась шаль іскриста,
У ніч, так місяць спать не ліг,
Усе та пані.., ніжна й чиста,
В очах його була, мов оберіг.
І літній сад, траву вже косять,
У білих днях проходять і роки,
Та сад живе, і у світанках досі,
Видніє шаль і срібні дві струни.
27.06.2021
Автор публікації
Коментарі: 9Публікації: 81Реєстрація: 03-08-2021
Достижение получено 13.08.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
