Бо просто люблю…
І цього вже більш,ніж достатньо..
Коли теплим ливнем
Горошиться літній дощ,
Любов не втаю,
Вона в мені паростком в просинь,
Бо просто твоя: від тім’я і до підошв.
І словом твоїм
Я нині напоєно-сонна,
Вдихаю на повну липневу вечірню млу,
Тону у очах,де твоя душа бездонна,
Я п’яна тобою знов:впиваюсь та вкотре п’ю.
Торкає рука плече,
Затихло холодне місто…
Лиш місяць фіксує хмарами силует,
Між нами,мов тисяч вольт,кохання світлом
І вже на підлогу падає мій корсет.
Ти просто мовчиш,як завжди,
Чекаєш миті,
На столику тихо капає з свічки віск,
Фужери з вином «Кліко» давно налиті,
Вмикай,моя пристрасте, соло диск…
Бо просто люблю…
Ти любиш просто мене, я знаю.
Хай нині ніч зіграє солодкий джаз…
Кохаєш мене?І я кохаю…
Мовчи,бо любов не любить багато фраз…
© Оксана Граб’юк «Наш джаз»
Автор публікації
