. . ДИТЯЧІ ЯСЛА . .Минуло – промайнуло літечко краснеє, сповнене незабутніх дитячих веселощів і радощів, коли кмітливі хлопчаки жваво вганяли за м’ячем під час своїх “футбольних баталій”, а “серйозні матусі” – дівчатка гралися з улюбленими ляльками у справжнісіньку сім’ю, […]
Daily Archives: 15.05.2020
16 posts
А пам’ятаєте, бузкову квіточку шукали ми?! Далекий диво – час, де мрії табуни гойдали сни. Ті п’ять пелюсточок – надії щирої солодкий мед. Бузковій зірочці несли довірливі ми свій секрет. В ромашки ніжної колись питалися: «Любить чи ні?!» Стежки – доріжки ті геть розсоталися в днях пелені. Тоненька смужечка […]
Приспів: Ллє за вікном осінній дощ, А на душі осінній джаз. В зажурі жовтолистий парк, Сумує бо не бачить нас. І Я відчував твою любов, Твій погляд серце спопеляв, Щасливий був, коли тебе Я з поміж тисяч упізнав. Ти, як гармонія сама, Ти радість, світла дивина. Була зі мною поряд […]
. . І МЕЛОДІЯ ТРАВНЕВА ЗАКВІТЧАНО ЗВУЧИТЬ! . .О, людоньки, яка краса довкола! – . .То орлики улюблені цвітуть, . .І мій квітник убрали веселково, – . . За серденько зворушливо беруть. . .О! Травень – красень вміє дивувати . .Своїм розмаєм барвів – кольорів. […]
Про що вночі зітхають ліхтарі? Про що вночі мовчить самотній вітер? Про тихий сон? Про місяць угорі? Про недосяжність зоряного світу? А може щось про загадки жалю, крихкого, наче спогади про очі? Несказаного тихого «люблю», яке минуле відпускать не хоче?
Споглядаю на світ з світів – Що сказати – не завжди знаю. Бо ж народ, видно, зубожів, Йде по лезу, по гострім краю. Геть закинувши слово й честь, Геть забувши життя закони, Обростають «мажори» в шерсть, І не знають, що є й заборони. Поміж діти той поділ йде, Де, здається, […]
Не плач…То все колись минеться, І світ до тебе посміхнеться, І зникне штамп з твого наймення, Віднайдеш спокій і спасення. Не плач, бо сльози не поможуть, Ти мужня! Все здолати зможеш, Забудеш з часом всі образи, Зітреш із пам’яті всі фрази. Не плач! Хай кажуть люди – сильна! А що […]
От що за люди – все то їм не те: В сусіда хата більша, жінка краща. В сусіда краще і мітла мете, От що це з нами? Не збагну нізащо. Шукаєм скалку в інших, а самі У своїх душах носимо колоди. Ми других топим у в’язкім лайні, Самі ж чекаєм […]
Ꮇы ɜᴀᴧиɯиᴧи ᴄᴇᴩцᴇ ᴛᴀʍ, Ꭰᴇ ᴨᴏчᴀʙᴄя ᴛуʍᴀнний ᴏбᴩій: Ꮯᴇᴩᴇд буйних ᴋᴀᴩᴨᴀᴛᴄьᴋих ᴛᴩᴀʙ, Пᴏᴛᴏнуᴧих ʙ ʍᴏᴩᴄьᴋій бᴇɜᴏдні. Ꮯᴏнцᴇ ᴧᴀᴄᴛиᴛьᴄя дᴏ дᴏᴧᴏнь І дᴀᴩує біᴧᴇᴛи ʙ ᴧіᴛᴏ. Ᏼіᴛᴇᴩ ᴨᴀᴧᴋᴏ, нᴇʍᴏʙ ʙᴏᴦᴏнь, Ꮻбійʍᴀє щᴇ ᴄᴏнні ᴋʙіᴛи. Ꮧинᴇ ᴧᴀᴄᴛіʙᴋᴏю дуɯᴀ, Ꮋᴀʙіᴛь ʙ ᴄнᴀх я ᴋᴏхᴀну бᴀчу: Ꮲіднᴀ, ʙиᴨᴧᴇᴋᴀнᴀ ɜᴇʍᴧя, Ꮗиᴩᴀ ʙ ᴩᴀдᴏᴄᴛі, ʙіᴩнᴀ ʙ […]
А осень, как капризная девица: Подайте шляпку ей, из органзы платок, Проснувшись – кофе с капелькой корицы, А чтоб согреться – чай малиновый, глоток. То с летом спорит, чьи наряды круче, Флиртует с ветром дерзко на глазах у всех. Смешает краски в предзакатной туче И красит землю в разноцветье для […]
А знаешь не время лечит, Нас лечат поступки людей, Случайные лечат встречи, И зонтик в период дождей. А знаешь не лечит время- Одетое в нежность тело, Уменье решать проблемы, Банальный вопрос: «Ты ела?» А знаешь не время лечит, (Нещадно меняет внешность)- До боли родные плечи И чувства, что ливнем хлещут. […]
Дивиться сонячний зайчик в вікно, З шибки на шибку стрибає й стрибає. Колись і мене,( а це було давно), Теж на побачення так викликали. Русяве дівча підхопилося вмить, Поправило кіски, всміхнулось, побігло, Чекає ж на дівчинку хлопчик сусідський. Мені ж давній спомин душу ятрить. Ой, не вернути вже юності пору, […]
Что мне делать с любовью твоей? Мне её ни принять – ни прогнать. Ни окликнуть средь серости дней, Ни позвать на чаек поболтать… Мы с ней вроде родные, но все ж, Разделил ты нас в сердце своем. Жаль признанья лишь сладкая ложь, Черно-белых картинок альбом.
Бывают такие ночи, Что долго не можешь уснуть. Изменчив фортуны почерк, Ты просишь о чем-нибудь. Бывают такие ночи, Серебряно светит луна И счастье звезды пророчат, Желаний в душе череда. Бывают такие ночи, Застряв в лабиринте «БылО», Жестоко себя песоча, Ты Ангела ищешь крыло. Расклеив утром афиши, Гастроли день снова начнет. […]
. . РІДНЕ ДИТЯТКО – Частина 6 . .Згадалося мені… З радісною усмішкою на своєму немолодому, але ще гарному жіночому обличчі, я подумки мандрувала у свої юні незабутні літа… А ж тут і мій дорослий син РОМАНКО нагодився: . .- […]
Працьовитий 🐕 пес Бровко Не відпочиває, Службу старанно несе – Двір охороняє. Горобців ганяє він, Щоби не сідали. Не пускає в двір котів, Щоб не докучали. Мисочку обідню він Брудною не лише, Тільки їсти покладуть – Хутко чисто злиже. Я не бачила собак, Як Бровко – завзятих. Не здивуюсь, молотка, […]