Татова любов – бездонне море,
Небо синє,сонце золоте.
Татова любов руйнує гори,
Зірка в хмарах, квіткою цвіте.
Татова любов завжди незрима,
Наче промінь,що руйнує тьму.
Гріє та любов в холодні зими,
Світить, наче світло маяку.
Татова любов – холодна злива
Там,де спека ,мов в Сахарі, б’є.
Татова любов — голубка сива,
Що гніздо на хаті нашій в’є.
Татова любов — молитва зночі,
Бо коли ще ти гуляєш десь,
Він чекає, знає : то дівоче,
Лиш під серцем легко коле десь…
Все в собі, бо ж то ,мужчина, каже,
Але віриш, ти для нього — все!
Кожен день,хоч він цього й не скаже,
Він тобою, дівчинко, живе.
Ще з тієї першої хвилини,
Як до себе приготув,обняв.
І на святі цілої родини
Вперше слово «доня» промовляв.
Татова любов не має міри,
Все, що можна, в ній, усе до йот.
Нею можна всесвіт навіть міряти,
Тато не чекає нагод.
Просто любить, не шука причини,
Навіть, коли в чомусь не права.
Ти ж його!Його мала дитина.
Ти його продовження в життя.
Й не важливо – ти мала, доросла,
Татова любов,мов оберіг.
Він багато в тебе і не просить,
Лиш не забути б свій поріг.
Татова любов—медові роси,
Казка щира,віра у добро.
Татова любов – дівчатко з косами,
Що безмежно любить так його…
© Оксана Граб’юк «Татова любов»
Автор публікації
