Це ж треба так весну оту чекати!
Це ж треба так не спати цілу ніч,
Щоб перший ранок сонно зустрічати,
Весняний ранок,що спадає з пліч…
Це ж треба так тюльпати ці любити:
Червоні, жовті, з вкрапленням якимсь.
Це ж треба так уміти просто жити
Своїм життям — не іншим,не чужим!
Бо в цій весні шукати щось незнане,
Глибоке,щире, щось таке — своє!
Для когось,може, дивні ці тюльпани,
Вона ж у них щось власне віднайде.
І серед сотень вулиць свого міста
Ітиме гордо,з квітами в руці,
На шиї шаль і зоряне намисто,
На серці спокій, а весна? В душі…
© Оксана Граб’юк «Її весна»
Думок на тему “Її весна”
Як гарно. Весни в душі кожному з нас) Легко сприймається вірш, до душі.