Пора осіння з неповторною красою,
Мов чепурна ґаздиня тихою ходою
Господарює, красить, золотить,
Мозаїкою казку скрізь творить.
Колотить фарби жовті та багряні,
А барви зріджують дощі й тумани.
Сумна, проте захоплююча акварель,
Мить сподівання, роздумів, ідей.
Вальсує з мокрим листям вітер долом,
Вверх підійме й розкидає довкола.
Акорди птахів лиш зрідка чутно,
На небі висить сіре полотно.
Тепер вся осінь в спілому буянні,
Бо відчуває неминучий час прощання.
У ній немає ні образ, ні люті.
Вона царює одиноко на розпутті.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 12Реєстрація: 19-08-2018
Досягнення отримано 26.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
