Виє, виє, замітає
Хурделиця надворі.
Зима часу свого не гає,
Навіть кіт сховався у коморі.
Мете, мете у лісі і на полі,
Пташки сховались у дахах.
Пізнали всі тяжкої долі,
Та від усіх сховалися в снігах.
Тріщить, тріщить піч –
Палає полум’я багате.
Попереду чека холодна ніч,
Ні хто і носа не висуне із хати.
Мороз, мороз сильнішає,
Вимальовує на вікнах візерунки.
Та вже душа біля печі добрішає –
Зима приносить нам свої дарунки.
© Copyright: Оксана Манько, 2019