Для голосування необхідно авторизуватись
okВеликий всесвіте, згорнися у дитинство,
де все так затишно, легко, пахне чебрецем,
бо ще не носять діти в серці лицемірства,
бо ще ростуть під правильним дощем.
А що ж стається, коли ми виростаєм?
Метушнею й болем обростаєм,
великий всесвіте, згорнися в ту хвилину,
коли так солодко смакує зірвана малина…
Жити творчістю, дихати творчістю
Сіє місяць зорі На небеснім полі, Щоб зійшли всі рясно І світили ясно. Пісню їм співає, Зорі звеселяє, А вони-як діти- Їм […]
І знову в гості приходить зима З холодними північними вітрами І замітає все, снігами, засипа А мороз ходить темними борами В ночі […]
Кохання в серці пташкою тріпоче І розправляє крила-почуття. Ми як голуб із голубкою воркочем. Хоч промайнуло майже пів життя. Теплих слів для […]
Мир вокруг в дремотном ожидании, рыже-чёрной линией рисунок берегов, как будто глинистою стаей замирал по краю берега рогоз. Белизною снег подсветит, […]
Думок на тему “Великий всесвіте”
Обожнюю подібні філософські вірші.