Великий всесвіте, згорнися у дитинство,
де все так затишно, легко, пахне чебрецем,
бо ще не носять діти в серці лицемірства,
бо ще ростуть під правильним дощем.
А що ж стається, коли ми виростаєм?
Метушнею й болем обростаєм,
великий всесвіте, згорнися в ту хвилину,
коли так солодко смакує зірвана малина…
Думок на тему “Великий всесвіте”
Обожнюю подібні філософські вірші.