Молитва матері
Вітер віє чистим полем, соловей співає,
Шелестить трава зелена… сонце зігріває…
Лежить солдат в окопі, лежить спочиває,
Не дає заснути думка: чому ж так буває???…
Чому землю мою рідну топче орда східна?!
А в очах омитих кров`ю ― матусенька рідна…
Що чекає вдома сина, ока не замружить
Лине серцем до синочка… у думці голубить!
Мій синочку, я ― з тобою! Тримайся, дитино,
Хай минають тебе кулі, без тебе загину…
Ти – мій місяць, моє сонце, хлоп`яточко любе,
Живий вернешся додому, і все гаразд буде!
Відбудуєш рідну хату, буде ще в ній свято!
Щоб жило у нашім домі діточок багато!
Щоби жінка вірна була тобі на потіху,
Щоби мала і я щастя на старості віку.
Щоби наша Україна цвіла й багатіла,
А орда та що на сході ― у пеклі горіла!
Щоби наші вороженьки не знали спокою,
Щоби їхні сльози грішні лилися рікою!
Але поки ти у полі… лежиш, спочиваєш…
Призабули наші люди за що ти страждаєш…
Всі гуляють, веселяться, забули про горе,
Бо відкрили шенген візу ― чкурнули на море…
А мене болить за тебе, за новини з фронту…
Знову залпи вночі били сильніше від грому….
Руйнувалися будинки від москальських танків,
Рознеслись по сірій зоні мільйони уламків….
Є утрати… знову двоє… що ж коїться, люди?!
Коли вже нарешті знову мир і спокій буде?!
Любий, сину, я молюся, за тебе до Бога!
Вірю й знаю, що за нами буде перемога!
Наші воїни ― герої! І ти мій синочку!
Як приїдеш вже дошию вишиту сорочку!
Посадила біля хати червону калину,
Щоби вона звеселяла всю нашу родину!
Ти тримайся, любий сину! Я молю, благаю!
Я щомиті небезпеку серцем відчуваю!
Знаю… знаю, що не хочеш ти мені казати,
Що стріляють безперервно вдалі автомати…
Думаю я щохвилини про тебе ночами,
І дивлюся я на небо ― милуюсь зірками!
Бо для мене найясніша ти зіронька з неба,
І дорожче вже від тебе нічого не треба!
Я чекаю! Я діждуся до твого приходу!
Моя радість! Моя втіхо! Ти ― гордість народу!
Я з тобою, мій синочку, вернися додому!
А поки що я за тебе помолюся Богу!
Ольга Попадинець (24.05.2017р.)
Автор публікації
