З тобою впевнено усюди почуваюсь.
Ти не примхливий, ти такий простак.
Ти зігріваєш, коли легко одягаюсь
І завжди пахнеш, мов міцний табак.
Ти вирушаєш, мчиш мені на допомогу.
Та що тут говорити? Ти – герой!
З тобою вирушаю у дорогу!
Нарешті я знайшла… ти – саме той!
Вмикаю радіо, давай побудем двоє.
Ти помовчиш, а я розвію біль.
Такі ми різні, але радісні обоє.
Обожнюю тебе, автомобіль!!!
2 коментарі “Мій”
…класно усміхнулося…бо чомусь вирішив читаючи , що мова тут про коханого ЧОЛОВІКА…
І я думала, що вірш про кохання. Оригінальненько вийшло. Маю зауваження: “давай побудем двоє” – неприпустимий росіянізм.