Про що мовчать твої вуста?

За ким твоя душа сумує?

А по щоці тече сльоза,

Скажи, кого тобі бракує?

Невже його?

Невже і досі ти чекаєш?

Надії марні у думках снуєш

І без взаємності кохаєш?

Чому ніяк не згасне вогник?

Жевріє досі, як на зло,

Страждаєш ти і спогади лелієш,

А він забув, йому вже все одно.

Облиш, прошу, облиш

Ховати сльози у долоні,

Не будеш ти щаслива з ним

У серця нерозділенім полоні.

Усе мине, повір, настане час,

Коли ти зрозумієш, що вогонь погас,

І озирнешся, станеш вільна,

Усміхнена нарешті й сильна.

І не мовчатимуть вуста

Та не боятимуться говорити

І сяятимуть очі і душа,

Коли дозволиш ти себе любити.

Тоді прийде прозріння –

Щастя –  не страждання

І лиш взаємним  справжнє є кохання…

Вайдич Ольга, 2018р.

Автор публікації

Офлайн 6 років

Ольга Вайдич-Плахтій

16

Коментарі: 2Публікації: 4Реєстрація: 16-07-2018