Для голосування необхідно авторизуватись

З осінніх мелодій

Люблю осінь, заціловану дощами,
Залюблену й загублену в лісах,
Розбещену, розхристану вітрами
Знеможену від полюбовних чвар.

Запалену хмільними кольорами,
Сп’янілу від цілунків між трави,
Змальовану майстерними мазками
В картинах, віршах й просто на стерні…

Розкидана копицями по полю,
Розчесана туманами в ярах.
Без сорому,без остраху,без болю
Краде в природи свій останній шанс.

Шати пишні вже давно згубила
Й змито вже сміливий макіяж,
Зачіску вітрами розтрусило—
Та всерівно є ще один шанс!

Неба синь не зовсім ще злиняла,
Сонце тепловий трима баланс,
Ще остання птаха не співала—
Залишився ще єдиний шанс!

Де-не-де ще не померли квіти,
Й схоже все на дивний декупаж,
Є краплина фарби і відбиток сонця
Значить є ще заповітний шанс!

Нехай осінь,нехай літо зникло,
Хай співають жалібно дощі,
Будь, як осінь, не втрачай надії—
Є багато шансів у житті!

4

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Svitlana Nikitenko

29
Коментарі: 3Публікації: 10Реєстрація: 15-07-2018

Бронзове перо

Достижение получено 18.10.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему “З осінніх мелодій”