. . . . . . . . .”ЯКА Ж КРАСА, ЦІ ЛІЛІЇ ЧЕРВНЕВІ! . . . . . . . . . . . . . . . В ПАХУЧИХ КВІТАХ – НЕБА БОЖЕСТВО!” . . . . . . . .Кожна пора року – золота осінь, білосніжна зима, […]
Daily Archives: 03.06.2021
9 posts
Крізь хмари щастя променем проб’ється, Сліпучим світлом в небі розіллється Душа співає в унісон пташкам, Так хороше, так любо нам…. Не розірвати рук, не відірвать очей, І трепет весняних ночей, Коли не сила попрощатись І до світанку можна милуватись… Від щастя защемить у грудях палко, І дихання збивається весь час […]
Погляд Життя, немов пісок крізь пальці, Немов вода тече… Шумить Гаряча кава в філіжанці, І серце більше не болить… Душа, немов зеркальная сутність, Немов життя одне… Дивись На Всесвіт… На мою присутність Цей погляд, – Небеса. Блакить.
А осінь бігла безоглядно,Її спиняти й не збирався,Хандри звичайної ознаки,В думках крутилося безладдя. Кленовий змучений листочок,Тремтить на вітрові відколи,Його душі, ох як тривожно,Коли зневіриться дозволив. Сумні навіявши хвилини,Відчув нечувану самотність,Пливли в похмурості хмарини,Й зникали мовби у безодні. Життя відвічна є дорога,Нарцис зуміє покохати,В троянди зніметься корона,І будуть щастя всі ознаки.
Хочу шагать по облакам И звёзды собирать в ладони, Идти к несбывшимся мечтам Туда, где месяц не догонит… Хочу дуэтом петь с луной О том, как без тебя скучаю, И с солнцем утренней порой Делиться мыслями за чаем… Хочу арканить ветром счастье, А ливнем – замывать разлуку. Хочу вот так, […]
*** Скоротечна июньская зелень И июнь скоротечен, увы, От чего же дождями застелен Лик небесной, густой синевы? От того ли, что плачет Природа Женской грустью охотно делясь? Или может июнь сумасбродом Стал с годами, над летом смеясь? От того ли, что солнце устало, От того ли, что дождь заскучал? Нам […]
Осенний лес, осенний Крым, Опавших листьев покрывало, Багряный вместе с золотым Природа ласково смешала. Осенний запах теплоты Всегда приносит бабье лето, И в ожидан(ь)ии наготы Природа прячет кастаньеты. Осенний лес, прощальный бал, И впереди бела дорога, Беру билет и на вокзал, Простимся, Осень, у порога.
Кольору сонця очі в ромашки, Вона підморгнула лукаво йому І переповнена квітонька щастям Всміхалась замріяно.Може тому Усе їй здавалось казковим і світлим, Що радісно серденьку було її, Бо ніжилась в купелі теплого літа Під супровід пісні малих солов”їв. 2021 р.
. . ЯКІ ЧАСИ СКЛАДНІ І НЕЗБАГНЕННІ . .Які часи настали – складні й незбагненні: . .О, люди добрі, зупинімося на мить! . .Лещата немовби стискаються щоденно, . .А серце жде чогось, турбується, болить. . .Війна на Сході буремна іде – триває […]