Закрила двері… йду, не обертаюся,
Хоч важкий, дуже важкий перший крок
Зрадливо за минуле у думках чіпляюся,
Страшить дорога через терни до зірок.
Та й чи зірки чекають в кінці шляху?
А, може, це дорога в нікуди?
Обрізати чи можна крила птаху?
Чи можна зупинити поїзди?
У кожної душі свої глибини,
І висота у кожного своя.
Складаю з щабелів свою драбину,
Дістати неба, де моя зоря.
Закриті двері… хоч мала шпаринка
Запрошує вернутися назад.
Та попід ноги стелиться стежинка,
Вже нова пишеться зі ста моїх балад.
Автор публікації
Коментарі: 2Публікації: 20Реєстрація: 20-08-2018
Достижение получено 13.09.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
