Полинова осінь… Краєм неба просинь… У тумані тужно Журиться верба, Сонце непривітне В хризантемі квітне, Дощик тихо плаче, Бо тепла нема. На вербові коси Світанкові роси Павутинносрібна Райдуги печаль, Тиша солов”їна – На вітрі пір”їна… Кришиться повітря На терпкий кришталь.
Daily Archives: 13.09.2018
15 posts
…Ты явишься неузнанным средь нас, кричаще нежелательным и странным, когда-нибудь, внезапно, не сейчас, неясно где… Видением туманным пронзив пространства серый, скудный срез, мелькнёшь, летя неведомо откуда… Начав чего-то сложного генез, ненужного на самом деле чуда, исчезнешь, ничего не завершив, оставив нам ещё одну проблему… В привычном знаньи брешь собой пробив, […]
Что толку от бесплодной красоты? Увянет лик прекрасный неизбежно, исчезнут идеальные черты, любимые поклонниками нежно… Останется лишь память-пустота, слова одни, легенды и портреты, в которых суть твоя мертва, не та… Быть может, иногда ещё поэты, увидев образ твой, черкнут сонет, в безделье поэтическом скучая… Тебя, красы земной, давно уж нет… […]
Гляди, не рассчитали в этот раз, уж слишком, не на шутку пуганули… Был добр трубочист, хоть черномаз, как ты, Черныш… Не мы его столкнули, он сам сорвался с крыши, обходя тебя, мой друг, десятою дорогой, шёл, под ноги при этом не глядя, объятый суеверною тревогой… И вот он, результат — […]
…Нет, выдержать я это не смогу! — Совсем свихнулась милая хозяйка! Такого не желаю и врагу — не кот я у неё, а ватный зайка… С ума сошла на почве чистоты, пылинки в доме целый день сдувая, забыла, склеротичка, что коты, неспешно язычками умывая, себя, родных, лелеют и блюдут (занятье, […]
На вересневі ранки впали срібні роси, Вплітає осінь золоті стрічки берізкам в коси, Краса горить, мов щоки , на кущах калини, Чарівна врода розцвіла у горобини. І горить, палає листя клена, Лиш тополя ще стоїть зелена. Через гай, садочки, луки і ставочки Осінь тихо йде…
В ті дні, коли небо сумує, І чахне старенька зима, Приходить у гості Евтерпа, І настрій сумний підійма. Сьогодні вона якась дивна: Сирингу свою не взяла, Рукою угору махнула, Мов натяк на щось подала. В космічній безодні далекій, Там душі полеглих зійшлись, Із вуст їх холодних молитви Гарячі на землю […]
Природа умивається дощем, І вже скидає втому після спеки, Під краплями дощу закохані лелеки Танцюють вальс під співи солов’їв. У теплу зливу огортаються поля, Від спраги сонях аж змарнів красою, Та вранці свіжою він вмиється росою, Й щасливим поглядом полине в небеса. Ідуть дощі, змиваючи жагу, І свіжість у життя […]
Закрила двері… йду, не обертаюся, Хоч важкий, дуже важкий перший крок Зрадливо за минуле у думках чіпляюся, Страшить дорога через терни до зірок. Та й чи зірки чекають в кінці шляху? А, може, це дорога в нікуди? Обрізати чи можна крила птаху? Чи можна зупинити поїзди? У кожної […]
Осінніх дзвонів ллється глас, Прийшла в сади пора вродлива… Ніхто так не полюбить нас, Як любить нас Пречиста Діва!
У небі пізній голуб затріпоче, Дерева в лісі сутінки скували… Батьки прощають дітям неохоче Ті вади, що самі їм прививали!
Висять сади над степом розмаїті, Цвіте усмішка на рубінових вустах… Не коштує нічого мир у світі, Якщо немає миру у серцях!
Промайнув так швидко час, І невпинно летить життя. Немає більше нас, Є тільки ти і тільки я. А може нас і не було, А то були лиш мої мрії. І тепле літо промайнуло, А осінь вбила всі надії. Та чому не можу я забути Твій погляд і твої слова, Чому […]
Дивлюсь з вікна в самотній парк зимовий, Похмурий день, мов казка із химер. Кленовий лист як докір випадковий У вихрі днів на дереві завмер. Змарнілий вкрай, обпалений вітрами, Останню мить живе до забуття. В зимових снах, окутаний снігами, Він не блага в природи вороття. І ось кінець – затрясся й […]
В осінню тишу вечорову Зайшла красуня гонорова. Свій плащ яскраво – бурштиновий Фортово скинула з плеча. Поважно сіла, наче вдома, Взяла старі фотоальбоми Й під спів музики – казанови Вдихнула в ноти почуття. Як грала, скрипка мов ридала, Й до болю душу розтинала В пітьмі мовчазній,та благала Знайти розраду й […]