Для голосування необхідно авторизуватись

ПІД БЕРЕСТЕЧКОМ

Ще треті півні не співали,
на битву вийшли козаки,
джерельною водою вмились,
оділи білі сорочки.
На сході заграва жевріє,
вогні на заході горять,
холодний вітер з поля віє,
знамена сині тріпотять.
Роса накрила все довкола
рясними чистими слізьми;
Тепер буде кривава битва:
не знають жалю козаки.
Всі, як один, хоробрі, мужні,
всі терпеливі та цупкі.
Вогонь тече по жилах дужих,
не прагнуть милості вони.
На тому боці кепська справа:
гарцює полем польська знать,
блищить ворожих латів лава
драгунів незлічена рать.
А ось і батько. Батько Гетьман,
старий засмучений Богдан
не хоче марно лити крові
хоробрий мудрий  отаман.
Схилила голови старшина
та помолились козаки.
Вже підійшла лиха година
за справу взялись вояки…

Замайорів на небосхилі
штандарт Хмельницького полків,
бо понеслись в атаку хвилі
Вкраїні відданих синів.
Та почалась різня запекла
під вибухи гучних гармат,
покрило землю морем трупів
кривавих рублених солдат.
Горіло під ногами пекло;
Не видко сонця із-за хмар;
остигло небо – вечоріло;
вітрами роздувало жар.

Червнева ніч жахіття стерла;
не чути вигуків татар,
стихає гомін – битва вмерла;
потішив думою кобзар.
Палали в таборах багаття,
лунала пісня кримчаків,
не  було чути ані писку
зі стану зморених ляхів.

В наступний день почали знову,
поляки оточили фланг.
Зірвало пелену ранкову
злим пострілом важких гармат.
Потрібно захопити табір,
щоб роз’єднати козаків,
але розбила хитрий намір
ватага справних вояків.
Зненацька вдарили татари,
прорвали захисне кільце
та захопили ті висоти,
які потрібні над усе…
Були близькі до перемоги,
ляхів скосили цілий полк.
Не відчував ніхто тривоги.
Гарматами зміцнили фланг.
Над вечір стало зовсім тихо
та задиміли знов люльки.
Страждань поранених не чутно,
палали ляхів прапори.
Ті прапори були Потоцьких,
народу вільного катів,
вони ганьба людського роду…
Тримали всіх за диких псів.

Хто зачинив ворота раю?
В той день останній, визначний
Убили ляхи Тугай-бея,
зламали опір кримчаків.

Вони не стримали навали
та оголили всі тили,
із поля битви повтікали –
завдали страшної біди.
Богдан вже пізно схаменувся,
коли вони усі втекли.
Навіщо було здоганяти?
Коли вже в бій брати пішли
чому назад не повернувся?
Чому залишив вояків?
Тепер про це ніхто не знає…
Покрито тайною віків.
Лягали братчики на полі,
як жита спілі колоски.
Все ж краще вмерти ніж в неволі,
прожити бидлом як скоти.
Ой слава, слава ти козацька!
не забувай про дні ганьби.
Бо полягло синів не мало
в ті дні запеклої війни.

Раділо військо Посполите
та добивало козаків.
Надмірно панство глузувало,
вже не ховало лютий гнів.
“Ой, де ти, де ти, отамане,
не залишай в біді хоч ти! –
звернулись хлопці до Ивана. –
Богуне-брате, поможи!”
– Та як же, братці, вас покину,
в які світи без вас піти?
Я краще у вогні загину,
щоб у безчестя не зійти.
Громадою зметикували
як не попасти у полон,
мости чим було загатили,
лише у цьому був резон.
Ховались у покровах ночі
та відступали в болотах,
в багні смердючім погибали,
бо йшли по братських головах.
Славетний сотник Начетайло!
Твій подвиг житиме віках,
і тих трьохсот твоїх спартанців,
що дали бій на острівках.
Ваш бій святий, але останній!
Зате яка велика честь
з братами поруч помирати,
а не під тином в пана десь…

Цей подвиг люди мусять знати!
Всі ті, хто прагне далі йти
та ті, хто любить Україну,
не забуває про братів.

А далі було, ой як було,
не знала спокою земля,
вкривались попелом кургани,
стелилась ляхами рілля.
Земля моїх дідів священна
кроплена кров’ю і слізьми,
та де не станеш – там могила,
куди не глянеш – там хрести…
Давайте будем шанувати
свій рід і пращурів своїх,
щоб в Україні жодна мати
не знала втрати та ганьби!

14

Автор публікації

Офлайн 43 хв.

blacky3777

191
Коментарі: 15Публікації: 14Реєстрація: 05-04-2020

Автор місяця (Травень 2020)

Достижение получено 06.06.2020

Титул: Автор місяця (Травень 2020)

За публікацію “Стомилось серденько дівоче”

22 вподобання користувачів у травні

Небайдужий читач

Достижение получено 14.04.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій