Сонячний зайчик піймавсь на росинку,
Що народилась з нічного спочинку.
Обцілував той кришталь, обігрів
І – полетів, і – полетів.
Казку продовжує диво-пелюстка,
Що відкриває вíтрові вýста.
Вітер про неї давно уже снить.
Це – лише мить, це – лише мить.
Леготом срібним діброва шепоче,
В нього пірнають до щастя охочі.
Волі не дайте у зáздрі словам –
Буде і вам. Буде і вам.
Хвилька до хвильки – піниться море,
Кличе в романтику, в дальні простори.
І зупинити вже хочеться час:
Я – серед вас, я – серед вас.
І знов небозвід устеляють зірки,
І знову любов’ю страждають віки.
Я ж почуваюсь неначе в раю,
Бо вам цю любов роздаю, роздаю!
3 коментарі “Казка”
Поринула і правда у казку.Як же гарно, ніжно і так по доброму.
Так піднесено-чуттєво, легко – дуже ніжно. Така глибока філософія щастя, вбрана в таку гарну поетичну форму.
справді казка )) супер