Любиш небо? Я також.
Кришталеве, картате, з міріадами зір
Стань на голову. Бачиш? Мож гуляти по хмарах.
Сталактитами стануть білі кінчики гір.
Осідлавши Борея, всім їм голосно скажеш
Що віднині й до скону він – це ти, а ти – він
Ріки – віжки, їх-то точно вистачить-хватить.
Дотягнутись до недр всіх клітин і подій.
Є одне лиш питання, коли ходиш по хмарах,
коли граєш в квача з виріями птахів.
А чи варто втирати чисте небо ногами,
Чи ним втерти лице? От ти як би хотів?