Дерева повільно з роками всихають,
нема більше сил і бажання немає
триматись корінням за ґрунт.
Вже гілля ослабло, знесилений стовбур
схилився незграбно від втоми віків
до матінки рідної, до неньки-землі.
Відсутнє бажання когось зігрівати,
не хочеться трави тепер захищати
від сонця пекельних вогнів.
І я похилився.
Самотній. Один.
Скінчилась від нині в природі
так конче потрібна саме мені
та cила живильна моєї
родючої неньки-землі.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 4Реєстрація: 10-08-2018
Думок на тему “Дерева з роками всихають…”
Оригінальний вірш, образ дерева можна порівняти з людьми, які виїжджають закордон і забувають про свою країну, або ж і живучи на рідній землі, не переймаються долею Батьківщини.