Зів’ялі квіти викинути з вази,
Якось просторіше стає відразу…
Зів’ялі почуття ,пелюстками опали,
Немає сили їх тримати далі…
Леліяти в душі пелюсточки печалі…
І квіти на столі тепер зі сталі.
І мрії вдалині за обрієм розтали.
О,Господи,як такі сни дістали…
Про час,коли ми не жаліли,а іще кохали…
Ми втратили любов,ми не встояли
Але чому,чому такими стали??
А пам’ятаєш ночі?В пристрасті згорали?
Як крапельками воску ми стікали…
Як ми кохалися,як ми кохали…
Минулося як сон…
І от скажи,що далі????
Думок на тему “Ностальгія”
Чувства уходят и приходят)) это классно. Главное не застраивать в прошлом , а жить здесь и сейчас. И наполнять каждую минуту положительными переживаниями))) благодарю за душевный стих