Для голосування необхідно авторизуватись

ТАК ЖАЛЬ.

Раптово біль в душі стиснула груди,

Ні дихати не хтілось, ні кричати.

І знаю, що сльозинки геть не буде,

Хоч подумки хотілось заридати!

Так стало жаль себе (ніколи не бувало!)

За те, що геть ніхто не розуміє!

Мабуть, життя одного зовсім мало,

Щоб все зробити, що душа воліє!

Хоч кожен крок ідеш крізь буревії,

Не схилиш голову, а вперто і завзято

Втрачаєш сили, тільки не надію,

В те, що колись й у тебе буде свято!

Проблеми, негаразди рвуть на шмаття,

Та все латаєш, і з останніх сил,

Останнє гарне одягаєш плаття

Й всміхаючись паруєш, лиш без крил!

Так важко підіймаєшся угору,

І кожну мить  вперед лише ідеш!

Без жодної підтримки і опори

І віриш лиш, що щастя віднайдеш!

Мабуть життя одного зовсім мало!

Щоб все здолати, все перемогти

Так жаль себе ніколи не бувало!

Душа кричить, а розум каже – ЙДИ!

Так жаль себе, як нашу Україну!

Коли роздавлено, розбито геть усе.

Що краще: будувати на руїнах,

Чи там, де молода трава росте?

Не варто лаяти й казать, що все минеться.

Нічому  без зусилля не бувать!

Один –не воїн, і життя почнеться,

КОЛИ РАЗОМ ПОЧНЕМО ЩАСТЯ БУДУВАТЬ!

 

2

Автор публікації

Офлайн 11 місяців

shimon olya

40
Коментарі: 2Публікації: 15Реєстрація: 04-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 08.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій