Так часто вживане у всьому світі слово «доброта»!
А що це? Тлумачення цього слова у вікіпедії може подивитись кожен із нас. Хоча, цікаво було б почути як розумієте її саме Ви!
З самого малку нас виховували бути добрими, нам читали казки, акцентуючи увагу на тому, що «добро перемагає зло». Майже усе дитинство дорослі розповідали історії, котрі навчали робити добрі вчинки. І кожен з нас у своєму житті усвідомлено їх робив. Хто більше, а хто менше; хтось частіше, а хтось рідше.
Колись ще дітлахами ми рахували хто скільки добрих вчинків зробить.
Хто допоміг бабусі перейти дорогу, хто місцем в транспорті вагітній тітоньці поступивсь, а хто нагодував голодного песика? І так пишались тим, що ми вже вміємо творити добро!
Осіннім вечором вийшла я на прогулянку. У темному парку над
злисілими деревами було видно яскраві зорі. Я йшла вздовж алеї, намагаючись відволіктись від буденності і поринути у світ мрій. Там все було кольорове, яскраве, таке тепле, затишне і добре. На мить навіть здалось, що я відірвалась від землі і лечу. Так легко парувала поміж дерев, багатоповерхівок, спостерігаючи за навколишнім світом.
А світ змінився! Дуже змінився. Змінились його барви. Усе змарніло. Хоча за допомогою сучасних технологій люди намагались створювати різнокольоровий комфорт у містечку, але ті фарби здавались такими холодними. Навіть славнозвісний світлодіодний співаючий фонтан видавав неприємну прохолоду. Чому так?
Раптом мої думки перервав перехожий. Він, проходячи поряд, штовхнув мене у плече.
– Дивись, куди йдеш! – хамовито пробурмотів він.
– Алея достатньо широка, є де розминутись, усім вистачить місця – стримуючи образу, відповіла я та розсердилась. Але швидко змусила
себе не звертати на нього уваги і продовжила копирсатись у своїх думках.
В такі хвилини з’являється відчуття жалості стосовно себе самої.
Спрацьовує захисна реакція, що тимчасово не виробляє фактору доброти.
Тож «злетіти» вже не вдавалось і мимоволі на думку почали спадати майже усі образи, завдані мені за останніх кілька років.
Пригадала, як одна бабця безцеремонно штовхала у спину мою 12-річну
доньку, намагаючись попереду неї влізти у сільський автобус; як рудоволоса дівчинка у дворі називала її безбатченком, хоча сама жила лише з мамою; як з сина насміхався худорлявий хлопчисько та як моя співробітниця майже виштовхувала мене у двері, коли я просто намагалась не дозволити розмовляти зі мною нетактовно. І навіть пригадала чоловікову зраду 9-річної давності, і татове одне єдине за все життя покарання. І ще багато чого іншого…
Чому світ став такий жорстокий? Чому люди бувають такими злими та
безжальними? Де поділась доброта?
Здається, все просто! Згасає доброта, зникає кудись! Втрачає сенс свого
існування! Або стає старанно завуальована гордістю та амбіціями, чи то сучасними стереотипами на кшталт «виживає найсильніший».
Навіщо бути добрим, ввічливим, толерантним і чуйним, коли усюди навколо тебе пріоритети надають нахабству, агресії та егоїзму?
Я пригадала притчу про дівчину із доброю, відкритою душею.
Дівчину всі ображали, не цінували її доброту. І мудрець порадив їй відчиняти своє серце, лише тим, хто того вартий…
Тобто – робити добро вибірково? Наприклад, Світланці зроблю щось
добре, а Оленці не буду? Сьогодні допоможу комусь, а завтра ні? Чи як? Хіба так твориться добро? Хіба добро – не є критерієм нормальної поведінки?
Ось я, наприклад, змалку, посміхаючись, завжди вітаюсь з усіма сусідами, знайомими (так вчила мене мама), підгодовую голодних цуценят (бо люблю тварин), допомагаю усім, хто мене попросить (жодного разу не відмовила, якщо прохання у моїх силах), не забуваю вітати колег та родичів зі святами. Ніколи нікого не ображаю, навіть тих, хто мені не подобається. Дбаю про своїх стареньких батьків і вчу своїх діточок робити добрі справи. Адже і сама від того отримую позитивну енергію.
Але іноді замислююсь чи потрібно їх вчити бути добрими? Чи варто
ставити себе їм у приклад? Адже мою доброту ніхто не цінує. Ніхто не поспішає мені на допомогу, коли вона мені так необхідна, а навпаки, здається що на лобі у мене написано «Ображай мене».
Тобто, коли «б’ють по щоці – підстав іншу»? Такою має бути доброта?
Думаєте, я боягузка? Чи я безхребетна?
– Ні! Помиляєтесь! Я можу будь кому «натовкти пику», і маю чудовий
словниковий запас. Та й за словом у кишеню не полізу.
Просто образа – це для мене біль! Я не хочу щоб мене ображали, і не
хочу комусь завдавати страждань. Як колись говорила моя бабуся:
«Стався до людей так, як хочеш щоб вони ставились до тебе». … І тут одразу виникло запитання: «Кому хочеться, щоб його кривдили, щоб над ним знущались, чи зраджували, чи били, чи ганьбили? Гадаю, нікому! І мені – ні! Я й ніколи не замислювалась над тими питаннями: «як це нагрубити, образити чи завдати комусь шкоду?»
А може це усе застарілі принципи? Чи бабусині хитрощі?
Я готова на весь світ галасувати: «Люди, будьте добрими, творіть добро!»
Існує багато протиріч та життєвих ситуацій, коли чиєсь «добро» для
іншого може обернутись інакше чи мати абсолютно протилежне значення. У випадках, коли робиш добро комусь, можеш перш за все нашкодити собі, або і навпаки.
Відомий педагог і письменник В.О. Сухомлинський писав: «Ви живете
серед людей, кожен ваш вчинок, кожне ваше бажання позначаються на людях…Робіть так, щоб людям які вас оточують було добре!»
Отже, будьте альтруїстами, робіть усім добре!? Усім – не вийде!
«Тож як тоді стосовно себе? Діяти наперекір своїм інтересам?» , – можете запитати Ви.
«Ви дійте, творіть! Сяйте добром! І самі чекайте на диво! Вірте, що добро до вас повернеться. Ні, не як хатинка на курячих лапках, «до лісу передом, до мене задом…», і не бумерангом прямісінько у лоба.
А просто одного чудового дня ви відчуєте і зрозумієте: «як чудово, що у світі є добрі люди!»
У моєму серці живе доброта! Сподіваюсь, у Вас теж!
Автор публікації
