У неї доля стрілася з війною,
І дні життя умилися слізьми,
А в тридцять скроні вкрились сивиною,
Бо смерть їй виклик кинула з дітьми.
Вона ішла і в спогади летіла,
Самітна пташка в теплому гнізді,
В один момент від звістки овдовіла,
Й зів’ яв кохання цвіт у резеді.
Хустина чорна очі відтіняла,
Впивався погляд з сумом у граніт,
Душа в обіймах камінь огортала,
Й рвар серце біль,неначе динаміт.
Бліде обличчя тихий плач скрадало,
А з неба чулося:”Пробач, таке життя…”
Між хмар кохання блискавкою впало,
Й дощем лилось в стражданнях почуття.
В руках несла букет троянд яскравих,
Такі з любов’ ю він їй дарував.
І плин життя на спомин днів ласкавих
Кохання зболене у серці чатував.
З роками втрата душу роз’ їдала,
Пролиті сльози впали в полини,
Від болю в роздумах надія помирала,
А щем палав на квітах купини.
Ночами плакала й сама себе питала:
“За гріх який розплата ця тяжка?”
І лиш поволі рана затихала,
Коли дитяча гладила рука.
Вона вдивлялась в світлі очі сина,
Й надії паросток розколював граніт,
З’ являлася нова в житті стежина
До мрій у цей жорстокий білий світ.
4 коментарі “У неї доля стрілася з війною”
Вірш нагадує пісню “Ніколи не плач” (Тінь Сонця). Тематика віршу та пісні збігаються.
Я ознайомилась із текстом пісні,може тема і схожа, а сюжет різний.
Так, сюжет різний. У Вашому вірші ми переживаємо почуття героїні від автора, а в пісні почуття героїні передаються через призму її коханого, що загинув… Тож, звичайно, сюжет різний.
Чомусь і досі не знаю, як відповісти на чужий коментар до своєї поезії. Бачу, Як це зробити?