Для голосування необхідно авторизуватись

Земля і Кобзар

Він заглядатиме за небокрай,
де рідний і далекий край,
та із степів південних не видать,
тут злигодні, та є небесна рать.

Ця рать Тараса не покине,
коли вже край, то дає силу
у холод, жар і степові вітри,
далекий шлях до рідної землі.

Не муштра більше дошкуляла,
а ота заборона катувала:
писати й малювати – зась,
в цьому душа і весь Тарас.

Та все ж серед життєвої борні
були малюнки і вірші,
коли знаходив він папір
із захалявною книжкою в двір.

А ще степи, де вітер колихав
високі трави, він згадав
та не казахський степ, а вдалині
степ України, в пам’яті – хати.

Земля така, як і твоя,
що народила всіх й сповила
Тараса й рід, життєві береги,
життя із нею до снаги.

У спогадах до нього приходили
всі серцю дорогі і милі,
з землі та із небесної височини
приходили до нього в сни.

Лиш вітер степовий це знав,
печалі звіював і забирав,
і поглинала їх земля,
твори, Тарасе, вічності слова.

Вони такії як земля,
у снах і спогадах прийшла,
і будуть вічності слова
у віршах і поемах Кобзаря.

10.07.2020-12.07.2020

Світлина із інтернету.

“Всюди один. Свіча на вітрі” – вистава

Національного академічного театру

російської драми

імені Лесі Українки, 2018, Київ.

 

2

Автор публікації

Офлайн 2 дні

Світлана Борщ

1 029
Коментарі: 1Публікації: 561Реєстрація: 16-07-2018

Вибір видавця (Червень 2019)

Достижение получено 21.07.2019

Титул: Вибір видавця (Червень 2019)