«Аз есмь вогонь, вдягнений попелом плоті…»                                                                     […]

                             «У життя моє прощання увійшло…»                                                               […]

                                 «…Шлях у майбутнє                                        Втрачений тобою.»                     […]

                       «…І забуття чиїсь, і не-про-нас-мовчання –                             та тільки так замкнеться круговерть…»                             […]

               “У мене є посмішка одна…”                                                      (А. Ахматова) Була у мене торба посмішок – Кольорових, як шматочки літа, Запашних, як […]

                                  “Квітів та неживих речей                                     Приємний запах в оцьому домі…”             […]

                                 “Муза пішла по дорозі,                                    Осінній, вузькій, крутій…”                     […]

                            “Давнє місто неначе вимерло,                              Дивний цей мій приїзд.”                             […]

                              “Ось — здійснилось. Весь світ здичавів, і навколо                                 Ні один не блимає маяк.”             […]

                             «Квіти цвітуть, коли б їх не посадили…»                                                           […]

                                          «А десь то є просте життя і світло…»                                           […]

                                         «Я тут забув хто я такий                                            Ким був колись-то…» […]

                         «Легенди нових часів квакають кулеметами…»                                                                   […]

                               «Всі слова що хотів я сказати                                   Зорями стали…»                     […]

                                  «Розділи сього роману прості                                        І трагічні як маска тирана…»           […]

                                  «Якщо смерть мені судилась на арені…»                                                       […]

                                «І снилося якось, що серце моє не болить,                                   Що дзвоник воно порцеляновий в жовтім Китаї…»     […]