В хащах пустощів мінливих ледве чутно слів дзвінких: Воля – щастя для сміливих, Час – це пастка для слабких.
#дашадашковська
10 posts
Фотографуй мене очима І залиши собі, як спогад, Про те, що більшим є, ніж сила, Один простий, та вільний погляд. Фотографуй мене очима, І будуть інші, та не ти. У чому є твоя та сила? Напевно, в митях простоти. В твоїх очах – той самий спалах, Що вибудовує світи.
Коли зустрічаються рідні два серця, Де доля долоні в сплетіння єднає, Там чистим потоком кохання проллється І новими барвами сонце засяє. Сьогодні ви стали на нову стежину, Де разом вже будете ви мандрувати. Нехай вам життя даруватиме днину, Щоб в радості й щасті її зустрічати. Зі смаком черешні […]
Я – мов літак, траєкторію маю, бавлюся з вітром собі досхочу. Боже, як низько я досі літаю, ніби щось знаю, але ще мовчу.
вода камінь точить. життя дуже хоче вчити. всяк серце співоче, і кожне воліє жити. очі зелені, сині чи карі мріють, що їх почують, вислухають, зігріють. слово – це сила, інколи – не змовчати. інколи – краще силу в очах сховати. ті, кому треба, знають твоєї мови, ти запроси їх на […]
На пам’яті не видно шрамів, їх лиш приховують роки, там трішки зайвих кілограмів і ненаписані думки, там чубчик, що давно обриднув, листи, які не донесли, там час, той що безслідно сплинув і мрії, що переросли, там люди, до яких байдуже, і їм також до тебе вже, там ті, із ким […]
Цікаво, метелику що в житті треба? Його швидкоплинне буття. А що, як на мене там дивляться з неба, Й для когось метелик – це я.
У кожного свої дороги, і та, що зараз, чи твоя? Чому втомились знову ноги? Чи знаєш, хто твоя сім’я? А хто з тобою, бо так зручно, можливо, навіть вам обом. Стріла не завжди втрапить влучно, бо ціль не є її рабом.
Не мені розуміти, чому я без тебе безкрила. Я стікаю розтопленим медом в серпневі часи, Я злітаю відлунням пісень, що у серці носила, І що лиш від твоїх поцілунків змогли прорости. Коли дивлюсь у небо, здається, воно мене знає, Усі радості й сльози, минуле й майбутнє життя. Та якщо […]