Рід Кодолюків давній гуцульський рід, що в князівські часи володів землями біля нинішніх сіл Замагора, Чорна Річка, Голошина та гір Лостун, Коман, Гнатася. Замок ватажка роду стояв на горі Гнатася – чи не єдиний замок гуцульських ватажків у південних Чивчинах. Символами роду були павук та гілка явору. Подейкують, що саме […]
гори Карпати
9 posts
Глядят озёра в небеса, где отражается воздушная река и копны-облака летают, а них повитрули отдыхают. Заглянут в зеркала озёр, бросают любопытный взор, из тучи можно посмотреть, если так высоко лететь. А путешествию продлиться, за горы тучам зацепиться и на боках лесистых отдыхать, собою полонины укрывать. Из тучи […]
Бойчуки – давній рід горян, гуцульський, але бойківського походження. Символом роду була квітуча гілка ожини. Недарма у гуцулів є приказка «Колючий, як бойчуківська ожина». Гаслом роду були слова: «Ніде, як на полонині!» Кольорами вишиванок Бойчуків були жовтий, чорний та зелений. Знаком роду Бойчуків був восьмикутний хрест, який ще інколи хибно […]
Рід Зеленчуків – давній гуцульській рід, що в старі княжі часи володів землями Чорногори. Цей гірський хребет здавна був їхньою дідизною. Резиденція ватажка роду у раннє середньовіччя розташовувалась в нинішньому селі Зелене, потім у XIV – XV століттях в селі Буркут, у XVI – XVII століттях в Жєб’є, потім знову […]
Звучали вдалині трембіти, це так вони вітали літо, що полонинським назоветься і квітолітом усміхнеться. Вівчарів на полонину проведуть а восени додому ждуть, на полонині літувати, овечок допоможуть доглядати. Чугайстер та ще мавки лісові, хоча стосунки у них нелегкі, та якщо спільна є в усіх мета, сваритися не слід ні раз, […]
Тихі небеса як у раю, у двох світів тут на краю земної і небесної межі, в ній хмари як небесні ліхтарі. Неначе ліхтарі вони висять, їм білосніжно з неба засіять, слід літака неначе нитка, а на ній хмари як намисто. Може стада небесних хмар Чугайстер в небі випасав, […]
Квітоліто усміхалось, зелом-травами гойдалось і ростило рясні квіти, доглядались наче діти. Густі травоньки косили, у стіжки їх приносили, тепер сонцю в них ховатись, аромату розвіватись. А по горам, а по долам – корівоньки круторогі, на схилах пасуть травичку і йдуть пити до потічку. Вітер хмари приганяє, небо […]
Безмежжя гір не осягнути оком і дивну не збагнути таїну, шумить вітрами і дзюрчить потоком, і час закінчує весну. Весна закінчується у Карпатах, десь на вершинах сніг хранить, та лине час і він із нами, і час із нами поспішить. Навколо простяглася вічність, над горизонтом хмарами пливе, тут […]