Люблю село… Тут справжнє все і чисте. Ромашки вранці миються росою. Душа відпочиває тут від міста І оживає, зачарована красою… Люблю село… Тут поспіху немає: Життя іде розмірено і плавно. І у обличчя кожен тебе знає, Хоч у селі з’явилася й недавно… Люблю село… Вечірні солов’їні трелі Чарують душу згуками […]
# Кривенко Наташа
136 posts
Про свій біль не розказуй ніколи й нікому,- Сціпи зуби, стерпи і далі живи… І про щастя також не відай й одному,- Ти тихесенько стежкою власною йди… Бо навряд чи комусь є діло до болю, А за щастя почують,- і заздрість майне. Лиш у тиші чекай свою долю уволю, Пам’ятай, […]
Дивись на світ щасливими очима! Вір в те, що все минає і завжди!.. Не думай:”Ох, багато років за плечима!..” Повір, що щастя мить – то назавжди!.. А іноді буває – лиш хвилина,- Міняє все в житті “на шкереберть”. Буває й інше: днина – як година, І навпаки година – рік […]
Різні люди – різні долі, Різні вчинки і думки. Всі ми різні мимоволі, Наче книги сторінки. Хтось відкритий, добрий, ніжний,- Інший все трима в собі. Хтось поважний, незалежний,- Інший в іншій подобі!.. Все у світі у балансі, Не існує просто так. Може, де і в дисонансі,- Значить треба тільки так!..
А я прощу тобі усе, Хай час лиш сум мій віднесе І віру в те, що я права, Бо сумніваюсь я одна… Мабуть, мені найбільше треба,- Якщо я думаю про тебе… А розум каже:”Ні, забудь! Тобі заказана з ним путь!..” І дивним є один лиш факт,- Що серце б’є з […]
А як же хочеться найкращі миті Поставити “на паузу”, чи ” на повтор”… Щоб були ” у репіті ” всі прожиті, І щоб відчути знов в душі мажор… А як же хочеться у радощах купатись, І щастям жити хочеться вповні!.. Щоб щастям тим в любові розсипатись, Цвісти пахучими квітками навесні!.. […]
А я себе не відчуваю богинею, Я є людина, людина-людиною… Проста, хлібосольна, ну, трішки з причудами,- Навіть з якимись своїми абсурдами. Але ж бо людина!.. І це звучить гордо… Кажу, як є, усе, без погорди… Ціную в людині людину я!.. Коли щось не так,- то вже не своя… Люблю все […]
Життя іде – ми не встигаєм жити. Так швидко все міняється довкола. Й минулого уже не повторити: Ні завтра, ні сьогодні,- і ніколи… Життя іде – ми не встигаєм жити,- Все поспіхом, лишаючи назавтра. Сьогодні завтра вже не повторити,- А часу мало… І може, не настане взавтра?.. Життя іде – […]
⁸Душевний біль – тяжка душевна втома, Відсутні ліки,- в допомогу час. Переживеш?.. Лиш треба так, жартома, Щоб легше було жити повсякчас. Фізичний біль з душевним не зрівняти: Лиш відпочив,- і сили прибуло. З душевним інше й треба пам’ятати, Що лиш тепло зігріє душу, лиш тепло…
І зовсім я не розумію це життя: Одне працює тяжко без упину, – Нема нічого – щирі співчуття. А інше тягне з роботяги, що гне спину… Одне добром наділить всіх і вся, Натомість злом йому віддячить кожен. А інший зла накоїть аж за край,- І руки розведуть усі :”О, Боже!” […]