Сині проліски сниваМальовані на білому полотні Едему(У тому саду теж буває весна –Буває, буяє, п’янить ароматом),Адам ще не вдягнувСирітську сорочку безхатькаІ бідний, наче заброда,Мандрує пустелямиВід одної швидкої ріки до іншої –Спокійної, наче сон черепахи.Передчуття майбутніх стигматів,Передчуття зливи,Що змиє все:Солом’яні хижки і цегляні зикурати,Передчуття гніву ягняти,Що сидить на престолі.А тим часом […]
Рай
3 posts
Нас не навчали світитися у непроглядному мороці, Із цегли руїн будувати базиліки – храми, Нас не вчили мистецтву маленьких кроків, Як жити «у світі, де Бог помер», ми здогадались самі… Тепер трішки простіше: мрії – зірки, сльози – панацея, А майстер – лиш той, хто створив власний інструмент… Тепер тобі […]
Цікаво, як стрічають Но̀вий рік За хмарами, де чисто – ні пилинки… Там під ногами а не з неба сніг, В саду Едемськім теж ростуть ялинки. А душі п`ють амброзію-нектар, Їх не тривожить вже земне будення. Для кожної Душі найвищий дар Всевишнього святе благословення. Бува, і там лунає щирий сміх, […]