Чи ми живемо так як заповів Христос? Чи справді віруємо ми в ім’я Господнє? Кого ми прославляємо: життя чи смерть? І тягнемось куди: до неба чи в безодню? Словами брата свого навертаєм до життя Чи може лихословимо на кожнім кроці?! Прощення просимо й приносим каяття Чи може інше в нас […]
роздуми про життя
8 posts
Вступ Віра. Кожен розуміє по-своєму це незбагненне і так таємниче слово. Віра, для кожного вона є особливим носієм чогось особистісного, інтимного, схованого. Віра – це не просто якесь філософське визначення чи юридичне пояснення якогось феномену. Ні. Зовсім ні. Віра – це ціла система внутрішнього переживання, переформатування, переосмислення, преображення. Віра – […]
Опускається ніч залишаючи не розгаданими Почуття, що забудуться у чужому минулому. Зриваючи маски із спогадів снігами покритими Безкінечності часу і в холоді так безмежному. Що залишить нам пам’ять ховаючи файли І стираючи спогади котрих більше нема? Розгубивши про колишніх згадки й імейли Тільки час за собою забирає холодна вода. […]
З картини мертвим поглядом на нас Дивиться черговий деспот-імператор. Холодна усмішка, порожній пафос, фарс – То хто це перед нами: бик чи тореадор? Що там, за маскою із аристократичний рис? Захована яка ще страшна його правда Й яку насправді ношу в житті своєму ніс Блазень, що видав себе перед нами […]
А час летить, його не зупинити, За роком рік, неначе мить, І хочеться на повну жити, Любити світлі ті хвилини, Як подарунок долі, Душі, яка на волі, Незамкнена в тенета забуття. Любити, жити, дихати на повні груди треба, Поки ще час залишився у тебе. Назад не буде вороття. Даремне буде […]
Найбільший мій страх – самотність. Коли ідеш пустими коридорами – Мого життя, А за дверима – людей немає. Кому потрібно тепло і ніжність душі моєї? Навіщо я приходила сюди? Де суть мого тут існування? У досвіді, мабуть, Щоб перейти на тому світі на інший рівень – Душі моїй. О ангели […]
Минуле, котре я залишу за дверима квартири І зайшовши у ванну змию біль цього дня Ну чому так – питав не раз сам себе я у вісні І відповідь приходила завжди та сама Історія це минуле – завтра буде новий день А той, що проходить, признай, був найкращим І все […]
Бувають люди,як трунок смертельний. Тягучі й п’янкі,мов тютюн та вино. Бувають люди безмежно- веселі. Таких дуже часто знімають в кіно. Бувають люди практично – щасливі. Та їх дуже мало – обмежена кількість. Бувають люди,мов лялька,вродливі. Бувають люди що люблять швидкість. Бувають люди мов айсберг холодні. Бувають люди ,що зв’язують в […]