«Де та душа, що, мов зоря яскрава,Висока й гідна владарського права,Небесну нам осяяла блакить?» (Франческо Петрарка) Ми граємоНа бусурманській лютні дощу,Ми танцюємоБожевільні танці пролісків,Що цвітуть лише у вигадкахЇжаків маленького лісуВчора.Ми креслимоЗнаки хреста і трояндиНа сторінкахЦвяхованих кулями книг,Кожна сторінка якихАпокриф тутешнього,Писана чорниломБузинових ночей Кріпто.Ми сідлаємо вороних конейЛипких войдів безодень,Де ніколи не […]
троянда
8 posts
Світлий літній ранок. Ледь помітне сонечко простягає свої легенькі промені до красивого триповерхового будинку. Великий двір тане в ніжних пахощах квітів. Свіжа трава в садку виблискує всіма кольорами веселки, а краплинки ранкової роси блищать діамантами. На нещодавно пофарбованій лавці сидить тринадцятирічний юнак. Йому нудно і він трохи хитає ногами, втупивши […]
Троянда червона – символ любові! Цю істину знають давно! ЇЇ пелюстки аж ніжно-бордові, Як вигране, добре вино! Квітка розкрилась – серце забилось, Наче об шибку дощі, І для кохання стежка відкрилась У лабіринтах душі! І для кохання – килим любові, Витканий з ніжності снів… Впали на нього крапельки крові, То […]
Бреде повз нас сумний, безкровний лицар, Об землю б’ється отупілий меч, Примарилось йому одне обличчя, Подібне до примар його предтеч. Ця Дама давня бранка менестрелів, Трувер її оспівував красу, Дарма, що більше за солодкі трелі, Спізнати не доводилось йому. Гряде в старих, розбитих обладунках, Прекрасна Дама зникла, як на зло, […]
Будь ласка, подаруй мені троянду З «Майстерні Карамелі» в древнім Львові, Я аромат її вдихну і зна̀йду Слова, тобі зізнатись у любові. Троянда карамельна розквітає, Здійсняє Львів закоханих бажання. Він таїну любові, мабуть, знає, Бо ж бачив не одне за вік кохання.
“Ж-ж-ж” – гуділи бджоли і було їх отут доволі: неначе бджолиний рій для троянди став у стрій. На одній лише троянді розквітали літом вранці, шраб – отак вона зоветься і суцвіттями сміється. На квітках – бджолиний рай, бо пилку – тільки приймай, от запилювать взялися, то візьми і усміхнися. Ця […]
Голосистий пташок у сад прилітав, дзвінким голосочком троянді співав: “Розквітай, трояндо, квітки ніжний цвіт, чи даєш, трояндо, відповідь мені? Хто до тебе зрання на ганок літав, піснею дзвінкою красу звеселяв?” “Прилітав же дощик, летіли хмари, із сірої хмари рясно йшли дощі.” Дощі випадали, поїли стебло, щоб стебельце вище і росло […]