Для голосування необхідно авторизуватись

ВИКРАДЕНИЙ АВТОМОБІЛЬ

 

. .                            ВИКРАДЕНИЙ АВТОМОБІЛЬ

. .Друга половина лютого місяця виявилась напрочуд теплою, сонячною, погожою того неповторного і незвичного року. Матінка – Земля життєрадісно пробуджувалась від міцного зимового сну, інколи споглядаючи у свої добрі сновидіння, про які нагадували невеликі купки білого снігу у затінених місцях. Уся жива Природа з насолодою захоплювалася веселим дзвінкоголоссям пташиного співу та чарівним квітуванням перших весняних квітів, на повні груди разом з теплим вітерцем вдихала п’янкий аромат вранішнього весняного повітря, уважно прислухалася до мелодійного дзюрчання чистих джерельних струмочків та повноводих річечок.

. .А люди! Люди, і селяни і городяни, не йняли віри… Невже з ГОСПОДНЬОЇ волі творяться незбагненні чудеса у живій Природі? Невже так шалено і різко змінився постійний цикл тривалості зими, весни, літа, осені?

. .Так – так, люди не вірили в те, що діється… Очі

людські бачили – дивувалися: щось діється з матінкою – Природою, а душа сердешна віщувала – буде все гаразд, бо ж написано: “ТВОЯ, ГОСПОДИ, ВЕЛИЧ, І МОГУТНІСТЬ, І СИЛА, І СЛАВА, І ВСЕ НА НЕБЕСАХ І НА ЗЕМЛІ. ТВОЇ, ГОСПОДИ, ЦАРСТВА, А ТИ НАД УСІМ ЗА ГОЛОВУ…”.

. .КАТЯ так щиро зраділа теплим і погожим дням лютого місяця, який раніше заволодів повноправними природними дарами весняного березня, що негайно подалася в улюблений великий квітник перед своєю хатою – світлицею. Жінка милувалася білими маленькими підсніжниками, спостерігала, як з’являються перші зелені листочки ранніх нарцисів і тюльпанів із чорної землі, любувалася барвистими квіточками на круглих кущиках примул.

. .Та найголовніше, КАТЯ втішалася, що перезимували добре молоді кущі червоних і малинових троянд, які були присипані навколо землею. Вона розгортала ту землю коло кущів і сподівалася, що чарівні вибагливі квіти дадуть гарний цвіт.

. .РОМАН порався у своєму власному гаражі, наводив там лад, де й так були добрі порядки, переглядав запасні деталі до автомобіля “ЖИГУЛІ”, до ідеального блиску вимивав і витирав свій улюблений транспорт темно-синього кольору. Нарешті, коли вже стемніло надворі, чоловік замкнув великі двері у гаражі і попрямував до хати, де його чекала вже КАТЯ. Подружжя виглядало до смачної вечері сина ВАСИЛЬКА і доньку НАТАЛКУ,

. .А ВАСИЛЬКО довго спілкувався зі своїми друзями біля воріт, яких давно не бачив та рідко зустрічався з ними, адже навчався в обласному центрі у теологічному інституті Євангельських християн – баптистів.

. .Та ось вся сім’я, нарешті, разом – за великим столом перед кольоровим телевізором. Доброзичливе спілкування, приязна розмова, людяне взаєморозуміння, сімейна ідилія, батьківські настанови, материнська турбота – для рідних кровиночок – дітей. Із гарним настроєм родина чекала наступного ранку, якщо ГОСПОДЬ дасть день прийдешній…

. .РОМАН збирався йти на роботу, як защораз. За давньою звичкою, дзенькаючи – хитаючи в’язкою ключів, чоловік почав відмикати замок у дверях у гаражі. Двері відчинилися і …РОМАН застиг на місці – автомобіля в гаражі не було… Розгублений, розчарований, збентежений і водночас стурбований і сердитий, він побіг до хати:

. .- КАТЯ, машину вкрали! – вигукнув голосно чоловік, розвівши руками.

. .- Як украли? Ти ж замикав двері у гаражі! – здивувалася дружина.

. .- Що тепер робити? Де шукати транспорт свій? Що це за напасть така на наше подвір’я? – метушився роздратований РОМАН.

. .- У міліцію треба дзвонити, можливо там допоможуть знайти, – висловив свою думку ВАСИЛЬКО.

. .Біля воріт стало людно і гамірно, збиралися сусіди, знайомі, родичі. Люди вголос міркували:

. .- Як це могло статися!

. .- Хто це міг зробити?

. .- Міліція не допоможе. Автомобіля вже давно нема у райцентрі. Самим треба щось робити….

. .- Це хтось зробив навмисно, тобто той, хто добре знав, що машина нова і в гарному стані. Можливо отой хтось – ваш добрий знайомий…

. .Але тут обізвалася сусідка тітка СЯНЯ, прислухаючись до гамірної бесіди:

. .- Я цієї ночі виходила на своє подвір’я, аж раптом на бетонному стовпі, що на вулиці, загасилося світло – лампу хтось розбив. Перед воротами в темноті я побачила кілька людей, які голосно щось говорили і показували руками у бік РОМАНОВОГО гаража. Постояла – постояла я, люди не розходилися… Та й пішла до хати собі, але щось мені це було підозріло, – ділилася з присутніми тітка СЯНЯ.

. .Минуло декілька днів. Про ВИКРАДЕНИЙ АВТОМОБІЛЬ не надходило ніяких звісток. РОМАН та КАТЯ вже змирилися… Жінка безперестанку молилася;

. .- ГОСПОДИ, прости його, грішника – злодія, бо він не знає, що чинить, спам’ятай його, зупини його там, де він є, де він їде в автомобілі. Бо то тяжкий труд – заробити і скласти гроші на машину, яка є єдиним засобом пересування (КАТЯ хворіла впродовж багатьох літ) і виживання для нашої сім’ї. Слава, Тобі, ГОСПОДИ! Але хай буде так, як Ти хочеш, бо ти ГОСПОДЬ… Амінь.

. .РОМАНОВІ друзі і знайомі співчували щиро, висловлювали свої думки і різні припущення. Падала підозра на молодого парубка, який раніше був причетний до великих крадіжок майна на чималі кошти разом зі своєю компанією.

. .- Мамо, а ми всією Церквою на зібранні з хлопцями – одногрупниками молилися, і, просили в БОГА, аби все склалося добре у нашій родині. Можливо й знайдеться наша машина. Я так вірю в це, адже ГОСПОДЬ всемогутній, не залишає ніколи людей – свої створіння, – розказав батькові і матері ВАСИЛЬКО, який тоді навчався у теологічному інституті Євангельських християн – баптистів.

. .Раптом почувся телефонний дзвінок у хаті. РОМАН, хвилюючись, підняв телефонну слухавку, а там приємний жіночий голос:

. .- Ви власник автомобіля “ЖИГУЛІ”? Діти наші гралися і розважалися у місцевому парку, та знайшли біля невеликого ставка водійські права та інші документи на ваше ім’я. Зустрінемось, то я вам поверну їх, – говорила молода жінка.

. .- Це вже хтось підкинув пакет із документами на видному місці, – зорієнтувався після повідомлення РОМАН, розповівши про це своїм рідним.

. .- Це так зробили, щоб людина ще більше хвилювалася, а не сподівалася і мала надію, – приєдналася до розмови КАТЯ.

. .Здавалося б, РОМАН, КАТЯ, ВАСИЛЬКО, НАТАЛОЧКА та їхні батьки уже й не вірили в чудеса. Для сімейних потреб наймали людину, яка мала автомобіль, за відповідну плату.

. .Якось, гарного березневого ранку напередодні святкового жіночого дня – 8 БЕРЕЗНЯ – до РОМАНА на роботу завітав близький друг і давній приятель ВІКТОР:

. .- Я приніс тобі, чоловіче, добру звістку. Кажуть люди, що бачили твою машину “ЖИГУЛІ” темно-синього кольору на узбіччі головної дороги по трасі, яка веде до обласного центру. В автомобілі нікого не було, дверцята всі відчинені, немає запасних коліс у багажнику, викрадені магнітофон, музичні колонки і ще багато іншого, що ти пристарав…

. .Та слава ВСЕВИШНЬОМУ, почув БОГ нашу молитву, зупинив злодіїв на видному місці, – радів щиро дбайливий господар. – Добре, що хоч машина є, а те, що украли, придбаємо згодом…

. .А міліція – тут як тут. Виїхали на трасу державного значення після отримання інформації від людей. Господарі вже й не нарікали на роботу й обов’язки міліціонерів, головне, що ВИКРАДЕНИЙ АВТОМОБІЛЬ знайшовся. Так мало бути. Так сталося. Тільки один ГОСПОДЬ знає, як вдалося пережити трудящій родині цей складний період у звичному житті…

. .РОМАНОВІ й досі здається, коли він наближається до свого охайного гаража, що як тільки відчинить двері, то чи побачить улюблений синій АВТОМОБІЛЬ, який став дорогою частинкою спільного родинного майна. Дорогою для душі…

. .                                  ТАМАРА РОМАНЮК.

1

Автор публікації

Офлайн 17 години

Тамара Романюк

358
Коментарі: 21Публікації: 174Реєстрація: 06-02-2020

Золоте перо

Достижение получено 17.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 16.02.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій