Я йшла крізь вибухи,
Зриваючись на щасті,
Тонула у кленових вишиванках.
Я йшла між липами
І бачила прекрасне,
А Осінь цілувалася із Ранком.
Я йшла – не думала,
А мрії розліталися,
Ховалися у гіллі горобини.
Я йшла і слухала,
Як Вечір, щось співаючи,
Немов на струнах грав на павутинні.
Я йшла, злітала ввись
Наздоганяла Осінь,
Яка коня неначе осідлала Вечір.
Боялась опектись,
Поміж кометами, бо ноги босі,
А Всесвіт кинув Ніч мені на плечі.
Я йшла, спинилася,
Заплуталась у міражах,
Що малювало небо.
Я йшла, втомилася,
В дзвінких словах,
Шукати, ще нестворену поему.