Мене молитися навчила війна
І гірше пекла вздрів в прекраснім Щасті,
І відійшов до своїх “Старшина”,
Але йому було неповних двадцять…
Коли затисли нас в тісне кільце,
Ми щиро впали на свої коліна,
І Богородицю благали про одне:
Щоб не забула нас ніколи Україна!
Мене молитися навчила вже війна,
Коли з ворожої облави вийшли цілі,
То Мати Божа всіх нас вберегла,
Тоді молились всі, хто як уміли…
Мене молитися навчила вже війна,
І пекло не страшне уже – повірте!
Найгірший скептик вірить в чудеса,
Коли втрачається надія у безцінне.
Автор публікації
Коментарі: 41Публікації: 29Реєстрація: 25-10-2018
Достижение получено 01.04.2021
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 12.01.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
3 коментарі “Молитися мене навчила війна”
Сильний вірш! Вразило…..
Щиро вдячна за такий відгук!
Поезія вразила трагічною глибиною життєвої Правди про Війну, де кожної секунди на людину чекає Смерть…Єдина надія – це Молитва, яка поєднує Людину з Господом Ісусом Христом та Пресвятою Богородицею Дівою Марією. Вони є Небесні Захисники Людини. Є глибина психології та філософських роздумів. Гостра ритміка, емоційна напруга, карколомний сюжет дають майже фізичне відчуття Пекла Війни. І це Пекло Людина перемагає вже силою Молитви. Тому вразили такі рядки цього вірша. Процитую.:
” Мене молитися навчила вже війна,
І пекло не страшне уже – повірте!”….