Що ж ти заробила,в чужині,матусю,
Навіть гробик власний,так і не знайшла,
Прах в маленькій шклянці морем передали
Як же поховають-лютая зима?!…
Хто ж цілує ручки,хто ж голосить”Мамко”?
Син же твій єдиний – гине у тюрмі,
Що ж ти заробила,моя рідна ненько,
Та у тій далекій,гіркій чужині?!…
Де ж тоті покої,про які писала,
Де ж той мир і спокій,де ж тота краса?!
У холодній хаті бабка помирала,
Татка ж бо в могилу горілка звела!…
Що ж ти заробила,матусю рідненька,
У такій далекій й нерідній землі?!
Свого ти синочка,нащо залишила?…
Ти гниєш в землиці,а я у тюрмі!…
Що ж ти заробила?… Нащо залишила?…
Я хотів любові…жили б як усі…
Ти шукала долі – волю загубила…
Ти тепер в могилі,а я у тюрмі…
2 коментарі “Що ж ти заробила…”
на жаль ….правдиві слова.
Дякую за увагу до моїх творів…
На жаль… У готинві за матеріальними благами ми втрачаємо духовні…