Для голосування необхідно авторизуватись

“…недостатньо інформації…”

Отож, століття ХХІ! Всіх вітаємо!
Живемо в геніально-дивовижний час!
Ми оцифровані до самих атомів,
Але освіченість забрати хочуть в нас!
Почнімо з найдавнішого: дідусь Гомер
( Питання”був/не був” ніхто й не розгадає)
Заклав основи світових літератур ,
А його творчість вчити “прозелень” чогось і не бажає.
Ой, жаль! Бо саме той сивобородий дід
Історію античну по-ліричному опише:
Якби не хитромудрий Одіссей,
Не здогадалися б , хто кінь Троянський винайшов!
Тіртей. Чи скаже, люди добрі , хто із вас,
Хто цей один? Навіщо його вчити?
Та цей поет найпершим на Землі
Навчав всіх відчайдушно Батьківщину боронити.
І не завадило би багатьом із нас
В Тіртея взять патріотизму майстер-клас!
Чоловікам в античних войовничий час
Не було часу, щоб по-справжньому кохати.
З самим Еротом про це бесіди вела Сапфо –
Найперша жінка, що уміла віршувати.
Як пояснити першокурсникам всіх “вишів”,
Що їх славетний “Гаудеамус ігітур”
З середньовічних науковостей ледь вийшов,
З вагантами омріяних структур!
“Декамерон”… О, як звучить це екзотично!
Та мова йде про всім відомий карантин:
І, щоби не скінчить все нудно й драматично,
Боккаччо вигадав цей еротичний твір!
Про карантин: Франческо і Лаура.
Відома пара? Більшість скаже:”Так!”
Кохав Петрарка, смерть його минула. Її чума забрала…
Та лишивсь любові знак.
Хтось каже, що літературу вилучати?
А, як поясните ” To be or not to be”?
Замало тут лише англійську знати! –
То що на це ви скажете тоді?
Ой, як хотілось би наразі попросити,
Щоб Сехізмундо декого приспав.
Щоб істини барокові , химерні
“Життя- це сон”той дехто, щоб пізнав.
Чимало у сучасності Журденів,
Гренуїв, Цахесів… І Доріани також є.
Літературу мало хто цінує…
Боїться там побачити себе?!
Історії характер, ой, мінливий,
В літературі ж кожен образ вольовий:
Мазепа, Бульба, Дон Жуан зрадливий,
Корсар, Онєгін, Дон Кіхот чудний.
Лише література доведе вам і розкаже –
Рукописи ніколи не горять!
Чи треба за Булгаковим –
У цю сучасність
Всю свиту з Воландом сюди скликать?

Усьому людству варто зупинитись,
Переосмислити всяк має лиш себе,
Заради того, щоб до крайнощів не докотитись,
Таких, які створив нам Бредбері уже.
Щоби не повторити нам нових Оранів,
Щоб не питали більш, по кому той подзвІн…
Ми й досі несемО тягар титанів,
Але ідею визначити ще не кожен з нас зумів.
А наша рідна, українськая література –
Це сад божественних пісень, нетанучих скульптур!
В ній – весь наш зміст, вся сутність і культура!
Хоча і сказано:” іде без коректур”.
Іде життя. Воно спішить за часом,
А всі епохи вміють римувать!
Сковорода, могутність слів Тараса,
Франко і Леся вчили українське шанувать!
А “Тіні…” Коцюбинського! –
Вершинне явище вкраїнської літератури!
Іван, Марічка, відгомін Карпат…
Писала доля повісті всілякі партитури,
Та зруйнувало слово той брудний диктат!
Велична Ліна! Де іще, в якій країні
Ви знАйдете неперевершену таку?
Гостріше леза її витончений стилос,
Мовчання має вдачу говірку!
Нехай мої вірші недосконалі,
І ямби , і хореї в них не вишколені теж.
В них суть одна – нехай живе література!
Художнє слово – простір, що не має меж!

2

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Tania Andreieva

7
Коментарі: 0Публікації: 5Реєстрація: 07-08-2020