Для голосування необхідно авторизуватись

Дві тополі.

Степ широкий, око мріє

Зазирнуть за горизонт,

Серед степу, дві тополі,

Разом, майже, років з сот.

Чорна – низька і розлога,

Та Раїна – вся струнка,

Ще й від іншої тополі,

Вища зростом, рази в два.

Чорна втіху собі мала,

Над сусідкою весь вік

Жартувала, глузувала,

Так минав за роком рік.

А Раїна все терпіла

Не тримала в серці зла.

Та ж, сміялась, ображала,

І принизити могла.

«А для чого це, сусідко,

Ти зростала в висоту?

Чи збиралась у моделі,

Чи на виставку яку?

Гілочкам своїм я щедра,

Не ображу, ні одну,

Дозволяю розростатись

В довжину і в ширину.

Ти – скупа! Сама худенька

І тоненьке все гілля.»

«Бо керує так природа,

Мною й гілками, не я.»

Та, гостроти точить далі,

А вони уже, як ніж.

«Що, сусідко, на дієті?

Десять років ще не їж!

Ти рибалці вудка справна,

Як закине він тебе,

І вудитиме, і річку,

По тобі ж, і перейде!

Що так тягнешся до верху?

Відчуваєш жаги мить?

Не діждавшись дощу з неба,

Прямо з хмари будеш пить?

Чи із білої хмаринки,

Намастачиш капелюх?

Чи, між зорями, розвієш

Все своє насіння – пух?» –

Сипле, щедро, на подругу

Слів своїх, холодний град.

Намагається Раїна

Зупинити жартів ряд.

Тільки мовить: «Що ти, сестро?»

«Та яка тобі сестра!

Сестри схожі між собою,

Ти мені зовсім чужа.

І не думай родичатись,

Не подібна я тобі

Маю міцнеє коріння,

І тримаюся землі.

Чом же ти, не розширялась,

Ріст віддала висоті?

Чи побачити хотіла,

Що у Бога на столі?»

«Чим тобі я завинила,

Що висока та струнка?

Всі ми різні в цьому світі,

Ти – розлога, я – тонка.»

 

Раптом з неба, в час нелегкий

Впав, як камінь буревій!

Закрутився над землею,

Наче щось шукав на ній.

Що в степу є? Сухі стебла.

І така ж суха трава.

А він крутить, бо у нього

Діла іншого нема.

На шляху його тополі,

Він до них і розпочав:

Відривати листя, гілки,

У свій вир їх замотав.

Має він найдужчу силу,

Має неймовірну злість.

Після себе в руйнуваннях

Залиша багато місць.

Мало, що встояти може

І Раїна не змогла.

Впала, бідненька, на землю

Й засихати почала.

Вітер вщух і стало тихо

І не чути цвіркуна.

Чорна дивиться навколо,

А вона в степу – одна!

«Встань, сестричко моя мила,

Гілочки попіднімай.

Як без тебе буду жити?

Вставай, сестронько, вставай!»

«Я вже в’яну. Сил не маю.

Ти, мене, не підіймеш.

Чути в радість,

В день останній,

Як мене, сестрою звеш.»

 

 

 

 

Раї́на, Чорна – види тополь.

 

 

9

Автор публікації

Офлайн 10 години

analgun

545
Коментарі: 138Публікації: 120Реєстрація: 07-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 11.10.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Яскравий коментатор

Достижение получено 02.08.2020

Титул: Яскравий коментатор

Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 09.05.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Думок на тему “Дві тополі.”