29.09.21(09:30)
Про наболіле…
Так сумно… коли правди вже немає..
Коли весь світ перевернувся враз…
Коли надію в мирі ми втрачаєм..
Оговтатись не можем від образ…
Те що було звичайним,- вже не в моді..
Прості питання вже стають вогнем,
Ми тут не живемо вже на свободі..
Немов осліплені свій хрест несем…
– “Вуста замкніть!”
-“Поодягайте маски!”
– Накази тільки чуєм звідусіль..
А де ж свобода?- Та що нам належить?
Немає слів…- Закон передусім!!!
А справедливість? –
Смішно навіть чути…
Ми тут раби неначе з вами всі..
Прості питання…
Вимагають їх забути.
– Про наболіле… Те що на душі…
Ну а що ж завтра? Як же наші діти?
Як покоління житиме нове?
Допоки ми ще можемо навчити, –
То справедливість в їх серцях живе!!!
Але я знаю, що настане час,
І лихоманка втихне, все минеться..
Але для цього, – КОЖЕН,
– КОЖЕН З НАС!!!
Хай прагне правди і ніколи не здається!!!
Тетяна Т.- Н.🤍
Автор публікації
Титул: Небайдужий читач
Думок на тему “Про наболіле..”
Дуже життєстверджувально, дуже відповідально та мудро, влучно відмічена проблематика сьогодення – право на вибір, на свободу не тільки самовираження, а особистості, нещадний тиск рамок та кордонів і надія на покращення, але, як і кожні зміни, треба починати з себе. Дякую за нагадування і чудову соціально-відповідальну поезію.