Для голосування необхідно авторизуватись

Фабула життя

Фабула життя

 

Кожне чадо твоє ходить під твоєю егідою, Боже! Але споконвічна боротьба за душу раба земного триває по сьогодні.
Чорний Мольфар шугає із закутка в центр, щоб вкотре за 30 срібняків купити білий квиток ще одній пригнобленій істоті людської подоби.
Суцільна аберація. Забула совість, що її обов’язок хоч деколи гризти наші сумління. Здається, що й вона у трансі. Бо де ж тоді вигулювалась, коли вже в енний раз на землі смертна чинить Божий суд. Як не банально, але знов прислужилася подруга-ніч, щоб покрити тайною дійство. І лиш з-за хмар крадькома зазирають зорі, дивлячись на маленьке тільце, оповите у старе лахміття. І падали зіроньки знепритомлені у прірву, вбиті кам’яною душею жінки-матері. І тихо колихався місяць, оплакуючи, чи то втрачене життя, чи то приречений Всесвіт. Гойдалося гілля оголених дерев, виказуючи свою схвильованість, стогнала земля, опираючись безжальній лопаті, підсуваючи під неї брили важкого каміння. Але марно…
Плакала природа ночі, а найрідніші руки, забризкані найріднішою кров’ю, без хреста Господнього, без слуги його, закопували в холодну землю таке ж холодне кількагодинне маля…
Навіщо? Чому? Яка його вина? Ще таке беззахисне, безневинне янголятко, а вже покаране за бажання дихати.
Вирок зроблено… Останній погляд на маленький горбочок. Прикриваєш сліди злочину? ! значить свідомо скоїла. Виходить, не маєш страху перед судом Божим, коли при здоровому глузді, порушила заповіді Господні. Не кололо під серцем, не тремтіли руки, не пекли вогнем сльози… Нічого…
Черствість, поросла смердючим зеленим мохом, обвила твоє нутро з голови до ніг. Не страшно, що оточуючі проголосять тобі анафему?! Абулія тіла й душі породжує байдужість до всіх і до всього.
Легкі кроки, захмарене небо, ледь відчутне дихання…Усе з пам’яті ти викидала в Лету. Хочеш чистого аркушу від життя? Але ж це самообман. І попадеться тобі списана сторінка, і доведеться поставити свій підпис під злощасним вироком над життям. І болітиме душа чиясь, що знайде отой горбочок, що зроблений твоїми руками. І обпече чуже серце біль від твого не людства.
Відбудеться аудієнція твого минулого і сьогодення, бо майбутнє твоє буде прокляте, ім’я твоє затопчуть у багнюці. І блукатимеш світом анахоретом бездушним.
Експресивні дітлахи жбурлятимуть камінням, сороки-жінки розводитимуть демагогії, шукаючи зустрічі з твоїм поглядом. Чоловіки-байбаки насмішкувато підсвистуватимуть .
Та чи не згущую я фабулу життя? А може, лиш відбудуться кількаденні колізії, що призведуть до афекту і – фінал.
Це ж довкілля породило гріховність, то як же воно вчинить самогубство?! Дай, Боже, нам хоч дрібку доброти і милосердя. Не дозволь фантомам заполонити буття. Верни віру у серця зневірених.

3

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Таня Д.

9
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 02-09-2020