Каміння вже не хоче пити з рік,
Йому й дерев не видно за туманом,
А млявий дуб листОпадом прорік:
“Несеться грудень вицвівшим лиманом!”
Байдужий він до тліючих шипшин,
До кволих трав – відлуння мого літа,
І до фасадів Косівських вершин-
Карпатської землі стара еліта.
Холодний клин зайшов далеко в ліс,
Завмерла сойка – вЕсну б дочекатись.
В підмерзле листя пан Їжак заліз,
Лиш білці все ніяк не може спатись.
Думок на тему “Несеться грудень….”
Гарно! Відчула красу Карпат душею!