Для голосування необхідно авторизуватись

Моє життя

Моє життя висить на кінчику пера.

Не ручки, а чорнила на папері.

Із цим складним шляхом справляюся сама.

Сама собі відкрию ці закриті двері.

 

Сама до себе в душу тихо стук, стук, стук;

Сама і відповім і запитаю.

І не потрібний мемуарів моїх друк,

А просто жити. Жити я бажаю.

 

Дивитися, як сонячне проміння

На сході небо розмалює.

На травах рос коштовного каміння

У пам’яті цей відблиск закарбує:

 

Як вітер захвилює море трав,

Як пролісок прокинеться весною,

І Ворскли голубий спокійний став.

Ти зупинись, милуйся і зі мною.

 

І так чудово, вільно навкруги,

Із співом птахів радується серце.

Хоч очеретом поросли всі береги, –

Це все життям, моїм життям зоветься.

(21.12.2020)

4

Автор публікації

Офлайн 1 тиждень

Таня Крамаренко

338

Людина міцніше каменя, але ніжніше троянди.

Коментарі: 2Публікації: 127Реєстрація: 10-08-2018

Золоте перо

Достижение получено 02.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій

Думок на тему “Моє життя”