Моє життя висить на кінчику пера.
Не ручки, а чорнила на папері.
Із цим складним шляхом справляюся сама.
Сама собі відкрию ці закриті двері.
Сама до себе в душу тихо стук, стук, стук;
Сама і відповім і запитаю.
І не потрібний мемуарів моїх друк,
А просто жити. Жити я бажаю.
Дивитися, як сонячне проміння
На сході небо розмалює.
На травах рос коштовного каміння
У пам’яті цей відблиск закарбує:
Як вітер захвилює море трав,
Як пролісок прокинеться весною,
І Ворскли голубий спокійний став.
Ти зупинись, милуйся і зі мною.
І так чудово, вільно навкруги,
Із співом птахів радується серце.
Хоч очеретом поросли всі береги, –
Це все життям, моїм життям зоветься.
(21.12.2020)
Думок на тему “Моє життя”
Поетичео, барвисто і надзвичайно сповідально, немов в Храмі. Це вірш- сповідь, роздуми, духовний щоденник, де світиться зорею бентежна ДУША Автора та його Любов до Життя. Я вражений