Усьо в багрянцьови, што з вітром облітає,
з добавков охры на земли ковйор
Даґде щи й зелень краску добавляє
в сись путь из до-мажора в ля-мінор…
Щи небо голубоє, сонце пригріває –
но скоро (ннись вать завтра) задощить…
Всьо облети́ть, поблякне-посіріє…
Умирать? Нєт – лиш до весны́ заспи́ть!
Природа круг проходить…Всьо циклічно…
“Всьому́ свій час! – Еклезіаст казав –
всьо суєта́!”…Чи да́што тры́вать вічно?
Пора збирати, ко што розметав…
Дако́ недоброє, лиш ґандж у всьо́му відів,
добро кось сіяв й другых наставляв…
Дако́ любив, а да́ко ненавідів…
Но й тот и тот у пам’яти ся впстав…
Мы память тых, што вже пішли у Вічність
(путь кі́нчився, што Бог удміряв їм…)
шануйме!..А судити їх, ги лічность,
нам не дано́ – лиш Бог суддя усьим!
До є́дного, воздасть всьим по заслугам,
(из праху уйшли ‘сьме – у прах и підеме́)…
Ги пласт земный ся пкреве́ртать плугом:
старо́є вспд – ново́є най живе!
Сяк виногра́дарь ло́зы пудрізає,
вбы но́ві при́росты впять урожай дали́…
Ново́му місто Бог освобождає…
Было́ учора, ннись , буде́ ищи вікы!
Букетик скромных хризантем покла́дьте,
и пом’яніть, и свічку запаліть…
А дома пе́ред образа́ми станьте
и пошепкы Його вы попросіть:
“Дай хрест земный достойно ми проне́сти,
вбы ‘м на Суді без стра́ху ся дивив
Тобі у очи…В пам’яти ся впстати –
на йсе обы ‘м добром лиш заслужив!”
Бабинець Ю.Ю.
2 коментарі “Пом’яни…”
Юрий такий гарний вірш ! Браво!
Liza Bird дякую!🙏