Вуста твої дишуть морозом

І пісня вже ллється не та,

І дивляться очі як грози,

І казка твоя не проста.

Обличчя ще кожен твій прищик

Про осінь говорить мені,

Але червоний весняний пищик

Зимою марить уві сні.

Він дивно мені натякає

Про осінь твоїх почуттів

Й зимою мене лякає

Холод моїх відчуттів.

Як завжди, я вірю у краще

Я вірю у весну – початок всіх мрій,

Хоч очі твої все частіше як хащі

І від мене летять десь за обрій.

(початок грудня 2004р)

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Таня Крамаренко

358

Людина міцніше каменя, але ніжніше троянди.

Коментарі: 2Публікації: 133Реєстрація: 10-08-2018

Золоте перо

Достижение получено 02.08.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій