Для голосування необхідно авторизуватись

Тіні самоти

Серед холодних стін чужого міста,
Шукаючи притулку й теплоти,
У пошуках де-небудь щось поїсти,
Блукають діти – тіні самоти.
На вулиці, в під’їздах, на вокзалі.
Жебрачать біля станції метро…
Ці діти – ніби пам’ятник печалі,
Не приголубить, не обійме їх ніхто.
У справжній боротьбі за виживання
Залишені батьками та людьми.
І кожен день для них немов останній,
Щоночі умиваються слізьми.
А ми пройдем і очі відведемо,
Адже нікому не потрібні чужі діти.
Живем щасливо й навіть не збагнемо,
Як хочеться їм добре в світі жити.
Самотні тіні з босими ногами,
В обірваній одежі, що знайшли,
Їх сотні тисяч бродить поміж нами,
Благаючи, щоб їм допомогли.

автор Мовчан Тетяна

58

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Тетяна Мовчан

57
Коментарі: 2Публікації: 1Реєстрація: 04-08-2020

Вибір видавця (Серпень 2020)

Достижение получено 03.09.2020

Титул: Вибір видавця (Серпень 2020)

3 коментарі “Тіні самоти”