Ти шепотів ромашкові слова–
А я опустивши голову , намотувала кола.
Мені потрібно було ціле поле, не одна,
Усі довкола.
Ця прохолодна вранішня роса
Аж лоскотала моє тіло голе.
Мені потрібна була теплота–
Я вся проквола.
Моє волосся ці каштанові дощі
Бурхливих течій
І чорне плаття мов плющі вкривало ледве плечі
І зігрівало лиш листком озябші груди.
Пелюсток сірості туман
Заплутав блудом.
В корзині рештки пелюсток,
Осипались і так вже з ними буде.
Ти шепотів мені ромашкові слова–
Та вечір їх загубить і забуде.
Ірина Шипа
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 9Реєстрація: 06-08-2020
